Діагностика множинної мієломи
Група експертів з мієломи після завершення вивчення пацієнтів з безсимптомною ММ для виявлення біологічних маркерів, які б могли передбачати, що ураження кінцевих органів відбудеться протягом 18 місяців до двох років, написала нові настанови з діагностики мієломи1.
Наведені нижче мієловизначальні події (МВП) незалежно один від одного вказують на необхідність лікування1:
Наявність ≥ 60% плазматичних клітин
у кістковому мозку.
Співвідношення моноклональних
та нормальних легких ланцюгів ≥100
Наявність більш ніж одного вогнищевого ураження, що спостерігається на магнітно-резонансній томографії (МРТ).
Визначення мієломи та ранньої мієломи1
Критерії CRAB
- Мієломовизначальні події (МВП)
- Плазматичні клітини кісткового мозку ≥ 60
- Співвідношення моноклональних та нормальних легких ланцюгів ≥100 >1 вогнищеве ураження на МРТ
- Іспанські критерії
- Критерії Майо
Рання активна мієлома надвисокого ризику, тліюча мієлома
HR SMM Тліюча множинна мієлома високого ризику
LR SMM Тліюча множинна мієлома низького ризику
MGUS Моноклональна гаммапатія невизначеного значення
Ці три МВП можна виявити за допомогою тестів, які повинні бути частиною обстеження пацієнта з вперше діагностованою мієломою1:
Мікроскопічне дослідження кісткового мозку
Визначення специфічних мієломних білків в сироватці крові (вільні легкі ланцюги)
Дослідження кісток
Далі для класифікації пацієнтів з мієломою було запроваджено систему стадіювання Дюрі-Сальмона (DSS)2.
- DSS продемонструвала кореляцію між кількістю мієломної тканини та спричиненими нею ушкодженнями.
- У деяких пацієнтів, у яких виробляється багато М-протеїну, кількість мієломних клітин може бути досить низькою.
- І навпаки, у пацієнтів з низьким рівнем вироблення М-протеїну кількість мієломних клітин може бути високою.
Система стадіювання Дюрі-Сальмона (DSS)2
ISS базується на чотирьох високопрогностичних маркерах агресивного перебігу хвороби1:
- 01Сироватковий бета-2 мікроглобулін (S β2M);
- 02Сироватковий альбумін (S ALB);
- 03С-реактивний білок (СРБ);
- 04Сироваткова лактатдегідрогеназа (ЛДГ).
Наступною було опубліковано Переглянуту міжнародну систему стадіювання (R-ISS), яка об'єднує ISS з двома тестами на хромосомні порушення. Ми наполегливо рекомендуємо проводити ці два хромосомні дослідження на зразках кісткового мозку, взятих під час біопсії1:
Цитогенетика (каріотипування) з визначенням цитогенетичого ризику; Цитогенетичні методи дослідження;
Флуоресцентна гібридизація in situ (FISH).
Спеціальні флюоресцентні методи дослідження.
Критерії діагностики ММ3
Цитогенетичні аномалії
є найбільш загальновизнаними предикторами поганого прогнозу при множинній мієломі. Супутні цитогенетичні аномалії високого ризику, як правило, асоціюються з ще гіршим прогнозом.
Досягнення стійкого негативного статусу мінімального залишкового захворювання є запорукою більш тривалого виживання, незалежно від цитогенетичного ризику. Інформація з нових клінічних випробувань свідчить про те, що розширене інтенсивне лікування може допомогти у цьому.
Саме тому визначення цитогенетичного ризику займає важливе місце в діагностиці множинної мієломи4.
- Rajkumar SV. Myeloma today: Disease definitions and treatment advances. Am J Hematol. 2016 Jan;91(1):90-100. doi: 10.1002/ajh.24236. Erratum in: Am J Hematol. 2016 Sep;91(9):965. PMID: 26565896; PMCID: PMC4715763. Link:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4715763/
- Durie BG, Salmon SE. A clinical staging system for multiple myeloma. Correlation of measured myeloma cell mass with presenting clinical features, response to treatment, and survival. Cancer. 1975 Sep;36(3):842-54. doi: 10.1002/1097-0142(197509)36:3<842::aid-cncr2820360303>3.0.co;2-u. PMID: 1182674. Link: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/1182674/
- NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology (NCCN Guidelines®). Множинна мієлома. Версія 1.2023 ‑ 14 вересня 2022 р.
- I.Hanamura. Multiple myeloma with high-risk cytogenetics and its treatment approach. Int J Hematol. 2022; 115(6): 762‑777. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9160142/.